ВІДПА́ЛЮВАТИ1, юю, юєш, недок., ВІДПАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док; перех., техн. Обробляти метали, їх сплави, деталі тощо (напр., скло) нагріванням і повільним охолодженням для надання їм потрібних властивостей. Завод покрівельного заліза погодився відпалювати деталі компресора (Роб. газ., 4.ІІ 1965, 2); Відпалити сталь.
ВІДПА́ЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., ВІДПАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех., гірн. Робити отвір, щілину тощо в пласті вугілля, руди за допомогою вибуху. Раптом в обличчя вдарила свіжа повітряна хвиля, а за нею десь далеко пролунали вибухи. Це почали відпалювати бурки (Гур., Наша молодість, 1949, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 616.