ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех. 1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось. Як плугом одорав (Номис, 1864, № 8353); // Орючи, відокремлювати, забирати собі. Поки Савка встане, він відоре назад отих вісім цалів, що торік загріб собі сусід (Бабляк, Літопис., 1961, 6).

2. Відробляти оранкою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 615.

Відорювати, рюю, єш, сов. в. відорати, рю, реш, гл.

1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. Рудан. І. 22.

2) Отрабатывать, отработать пахотой. Херс. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 222.