ВІДО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відора́ти 1. І від сонечка не сховаєшся За відорану скибу (Рудан., Вибр., 1937, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 615.