ВІДОБРА́ЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія і стан за знач. відобрази́ти й відобрази́тися; відбиття. Автором загальновідомих українських оповідань, що вийшли збіркою під псевдонімом "Марко Вовчок", оповідань, які є найкращим відображенням життя українського селянства, є жінка на ім’я Марія Маркевич (Коб., І, 1956, 569); Трудове піднесення народу, широкий розмах соціалістичного змагання, процес перевиховання людей у творчій праці, боротьба з класовими ворогами — все це знайшло своє відображення в українській літературі цих років [довоєнних п’ятирічок] (Іст. укр. літ., II, 1956, 134); І нині, коли ми проходимо вулицями Києва, ми бачимо відображення минулої слави бойових днів у мармурі і бронзі (Цюпа, Україна.., 1960, 30).

2. Зображення предмета, відбите в дзеркалі, на поверхні води, полірованій речі тощо; відбиток. Преображенський схопився з стільця й обличчя його перекосилося, як відображення в параболічному дзеркалі "кімнати сміху" (Ле, Міжгір’я, 1953, 515); Невдоволено заворушились надбережні лози, загойдалися відображення ліхтарів на воді (Шиян, Гроза.., 1956, 734).

3. тільки одн., філос. Відтворення в свідомості предметів, явищ зовнішнього світу Ленінська теорія відображення світу і буття лежить в основі цього методу [соціалістичного реалізму] (Мал., Думки.., 1959, 7); Художня творчість — складний.. процес пізнання і відображення дійсності (Рад. літ-во, 1, 1962, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 613.