ВІДОБРА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відобрази́ти. Людяність творів А. Константинопольського, правдивість відображеного в них, досконала художня форма обумовлюють сучасне звучання цих історичних за змістом полотен (Мист., 3, 1962, 16); А Гуменний гріб напереріз, беззвучно розколюючи веслом тонку блакить чистого неба, відображеного у воді (Гончар, Новели, 1954, 14); // у знач. прикм. Пустинне море сміялось, граючись відображеним сонцем (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 91); // відобра́жено, безос. присудк. сл. Котляревський перший дав значні художні твори, в яких широко було відображено тодішнє життя (Укр. літ., 8, 1957, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 613.