ВІДМІ́ТКА, и, ж. Той або інший знак, яким щось відмічають; позначка. Дуже цікаво і корисно стежити за переміщенням планет відносно зір, роблячи час від часу відмітку про їх положення на зоряній карті (Астр., 1956, 57); Катерина Сергіївна підійшла до столу, зробила відмітку в класному журналі (Донч., VI, 1957, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 607.