ВІДМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Моргаючи, відповідати на чиєсь моргання. Одна [дівчина] моргне бровою, а друга їй одморгує (Вовчок, І, 1955, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 609.

Відморгувати, гую, єш, гл. Отвѣчать миганіемъ. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. ІІІ. 35).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 221.