ВІДМЕ́РЛИЙ, а, е. 1. Який загинув (про рослини, частини живого організму); неживий. На поверхні коренеплода моркви з’являється одна або кілька коричневих плям різного розміру, які потім зливаються в суцільні ділянки відмерлої тканини (Колг. Укр., 3, 1957, 34).

2. перен. Який перестав існувати. Відмерлі звичаї.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 605.