ВІДМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. перех., розм. Змалювати. — Чудесно нас пан відмалював, нема що казати! — скликнула Целя (Фр., II, 1950, 304).

2. неперех. Закінчити, перестати малювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 604.

Відмалювати, люю, єш, гл. Нарисовать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 218.