ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відлі́плять; док., перех. Відокремлювати, відривати щось приліплене або прилипле; відклеювати. Вона роздерла пазуху, одліпила скривавлену сорочку (Коцюб., І, 1955, 357).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 601.

Відліплювати, люю, єш, сов. в. відліпити, плю, пиш, гл. Отлѣпливать, отлѣпить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 217.