ВІДЛЮ́ДКУВАТІСТЬ, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. відлю́дкуватий, відлю́дькуватий. Мабуть, замкнутість і деяка відлюдкуватість хлопця й породили в ньому спочатку цікавість, а потім нестримний потяг до музики (Дмит., Розлука, 1957, 9); Його непокоїла деяка відлюдькуватість Федора, нетвердість у прийнятті рішень (Руд., Вітер.., 1958, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 603.