ВІДЛЮ́ДКУВАТО, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТО. Присл. до відлю́дкуватий, відлю́дькуватий. Кривими ногами ступав по піску Іван Дронов, відлюдькувато позирав на дорослих і дітей (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 603.