ВІДЛУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що відлу́чення. Непокваплива, як господар після довгої відлуки, оглядав він кожну дрібницю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 517).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 602.