ВІ́ДЛИСК, у, ч. Те саме, що ві́дблиск 1. Сонце заходить. Сніги обливаються рожевим одлиском (Н.-Лев., II, 1956, 399); В плиті жваво потріскує,.. відлиски полум’я весело танцюють під лавою на купі жовтих качанів кукурудзи (Вирган, В розп. літа, 1959, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 601.

Відлиск, ку, м. Отблескъ. Тільки одлиск червонястий лайнув по білих стінах. Левиц. І. 26.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 217.