ВІДЛЕ́ЖАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відлежа́ти. Криза минула. У мене були відлсжані боки, спина.. Але я був живий, я переборов смерть! (Минко, Моя Минківка, 1962, 117); // Який довго пролежав. Вона.. поцілувала пухку.. руку, що пахла тютюном, ладаном і старими, в землі відлежаними грішми (Стельмах, II, 1962, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 599.