ВІДЛА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДЛА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Відповідати лайкою .на лайку. — Свинята-мужичата! — відлаювався Василь, простуючи до свого двору (Мирний, IV, 1955, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 599.

Відлаюватися, ююся, єшся, сов. в. відлаятися, лаюся, єшся, гл. Отругиваться, отбраниваться, отвѣчать бранью на брань, а въ сов. в. кончить, прекратить брань. Лають, сквернять його московщиною, — він мовчить, не відлаюється, Г. Барв. 438.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 217.