ВІДЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ВІДЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док. Повзучи, віддалятися від чого-небудь. Джапарідзе відліз з-за свого каменя убік, потім підвівся і легко пішов стежкою вгору (Собко, Кавказ, 1946, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 599.

Відлазити, жу, зиш, сов. в. відлізти, лізу, зеш, гл. Отползать, отползти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 216.