ВІДКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відку́ти. Стріляли на баржі, де сиділи відкуті від опачин веслярі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 455).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 599.