ВІДКУПЛЯ́ТИСЯ див. відкупо́вуватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 598.

Відкуплятися, ляюся, єшся, сов. в. відкупитися, плюся, пишся, гл. Откупаться, откупиться. А я смерти не боюся я від смерти одкуплюся. Чуб. V. Наша душа гріхів довіку не відкупиться. АД. І. 108.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 216.