ВІДКУ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкупи́ти. — Звісно, гуртом веселіше, — посміхнувся до Насті Гаркуша і відійшов до свого, відкупленого в діда вікна (Гончар, Таврія, 1952, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 598.