ВІДКРИ́ЛОК, лка, ч. 1. Бічне відгалуження будівлі. Грицько поспішив у низьке.. приміщення, яке тулилося обіч стрункого корпусу з відкрилком (Рудь, Гомін.., 1959, 97); // Невелике піддашшя.

2. Відгалуження чого-небудь (відрогів, проходів у шахтах і т. ін.). Звичайно понур розміщають між верховими, або, як їх ще називають, вхідними відкрилками греблі (Довідник сіль. будівельника, 1956, 58).

3. Бічні пристрої різних машин. Більш раціонально на відвалі бульдозера встановлювати спеціальні відкрилки, які не дають грунту звалюватися набік (Довідник сіль. будівельника, 1956, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 597.