ВІДКРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкра́яти. Мотря взяла одкраяне для неї полотно і швиргонула його на лаву (Н.-Лев., II, 1956, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 595.