ВІДКО́ТНИК, а, ч. Те саме, що відка́тник. Андрій чимдуж поспішив до шахти. На щастя, з робітників ніхто йому не зустрівся. Тільки на естакаді працювали відкатники (Гур., Наша молодість, 1949, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 594.