ВІДКОРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Витягати корок і т. ін. із шийки пляшки тощо. Два лакеї Адасеві раз у раз відкорковують бутельки [пляшки] та наливають чарки (Фр., VII, 1951, 135); Никифор Назарович.. відкорковує пляшки з горілкою, вином та нарзаном (Коз., Сальвія, 1959, 82); Сніжну скатерку розстелимо в саду ми, Одкоркуєм золоте вино (Рильський, І, 1956, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 594.