ВІДКОЗИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Приклавши руку до козирка, віддати честь по-військовому. Він відкозиряв військовим і відрекомендувався: — Старший лейтенант Бариль (Трубл., II, 1955, 297); Сержант.., відкозирявши за статутом, глухим голосом промовив: — Ваш наказ виконано, товаришу лейтенант (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 593.