ВІДКОЗАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., заст. Закінчити, перестати козакувати. Запоріжці.., відкозакувавши в Січі, позаводились жінками та дітьми (Стор., І, 1957, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 593.

Відкозакувати, ку́ю, єш, гл. Окончить козачествовать. Запорожці…. відкозакувавши в Січі, позаводились жінками та дітьми. Стор. МПр. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 215.