ВІДКЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкле́їти. Лежить на столі бутафорський парик, Одклеєні вуса й козацька чуприна (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 592.