ВІДКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Відхилятися назад. — Проти вас щось замишляє [становий], — каже він мені, доївши вареників і відкидаючись на бильце стільця (Мирний, IV, 1955, 366); Бійці нахилялися над вогнем, щоб припалити цигарку, й знову.. відкидалися на пеньки (Панч, В дорозі, 1959, 59); Ступивши на поріг, вона спинилася нагле і відкинулася цілою постаттю, немов угляділа щось дивне чи страшне (Л. Укр., III, 1952, 521); Васюта заспокоєно відкинувся на спинку стільця (Шовк., Інженери, 1956, 93).

2. розм. Відчинятися (про ворота, двері). Раз одкинуться [ворота], — стоятимуть і ніч навстіж (Вовчок, І, 1955, 170).

3. тільки док., розм. Відцуратися, відректися від когось. — Шкода, мамо! вже я од неї не одкинусь (Н.-Лев., II, 1956, 146); [Маруся:] Не переміню я кого вибрала, хіба сам відкинеться… (Стар., Вибр., 1959, 238); Хай в останню хвилину одкинувся від нього й Овсій Колода, потягнувши руку за Ковалями й Зарубою, але однаково в Ковалівці є люди, які й досі згадують Перегуду добрим словом (Кучер, Трудна любов, 1960, 247); // Відмовитися від чого-небудь. Жалкували [одрадяни], що послухалися наговору про "слушний час" та відкинулися від наділів (Мирний, IV, 1955, 241); Учора приходив актор Мороз.. наймати хату.. і вже було от-от згодились, та якось потім роздумались,.. і відкинулись (Л. Укр., V, 1956, 234).

4. розм. Те саме, що віддзерка́люватися 1. Мельникова дочка, справді, частенько зазирала у воду, де відкидалося її личенько смугляве та рум’янеє (Вовчок, І, 1955, 352); Поїхали ми вниз Хоролом… а зорі сяють, вода чиста, і одкинулось усе небо у воду (Мирний, V, 1955, 349); // Падати (про тінь від кого-, чого-небудь). Тіні від коней, од воза на землю одкинулись тьмяно (Тич., І, 1957, 233).

5. тільки недок. Пас. до відкида́ти 1, 2, 4, 7. У ході людської практики.. зміст понять збагачується новими ознаками, а застарілі ознаки поняття відкидаються (Логіка, 1953, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 590.

Відкидатися, даюся, єшся, сов. в. відкинутися, нуся, нешся, гл.

1) Откидываться, откинуться, отбрасываться, отброситься. Голова одкидалась назад. Левиц. І. 520.

2) Отстраняться, отстраниться, отказываться, отказаться, отшатываться, отшатнуться, отрекаться, отречься. Вона одкинеться од його. Левиц. Пов. 276.

3) Отражаться, отразиться. Все те одкидалося, одбивалося в тихій воді. Левиц. І. 92.

4) Принимать, принять прежній видъ (послѣ превращенія во что). Він перекинувся вовком та одкинутися назад не вміє. Ромен. у.

5) Отворяться, отвориться. Ворота…. раз одкинуться, — стоятимуть і ніч настіж. МВ. (О. 1862. І. 97).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 215.