ВІДКИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відкида́ти. Для них [сільських парубків] існує специфічна хода перевальцем.., молодецьке закидання голови і відкидання молодецьких кучерів (Моє життя в мист., 1955, 135); Дадаїзм — доведення мистецтва до абсурду, до повного відкидання всяких принципів у змісті і формі, до "нічого" (Еллан, II, 1958, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 589.