ВІДКИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відки́дати 1; // відки́дано, безос. присудк. сл. У дворі було чисто, сніг одкидано й прибрано (Кол., Терен.., 1959, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 589.