ВІДЗВУЧА́ТИ, чи́ть, док. Перестати звучати. Ми його поховали, де моря блакитні дороги… І прощальний салют, і скорботний соратників крок Одзвучали давно… (Сос., Так ніхто.., 1960, 35); * Образно. Так відійшло і одзвучало дитинство тихе і ясне (Голов., З листів.., 1940, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 584.