ВІ́ДЗВУК, у, ч. Відбиття звуку; відгук, луна. Ледь уловиш в шумі лісу Грізний відзвук грому (Ющ., Люди.., 1959. 91); // Послаблений простором звук, який доноситься віддалік. Відзвуки маршу, долетівши до табору, вибивали людину з рівноваги апатії (Ю. Янов., II, 1954, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 584.