ВІДЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Визволяти. Ти одзволив нас од смерті (Сл. Гр.); [Старий селянин:] Чимало є між нас таких, Що ваш покійний панотець Одзволив з пазурів чуми, Поклавши пошесті кінець (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 584.

Відзволяти, ля́ю, єш, сов. в. відзволити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Рудч. Ск. І. 138. Отто одзволив (од чортів) він сина. Драг. 51. Ти одзволив нас од смерти. Рудч. Ск. І. 120.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 212.