ВІДЖБУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Те саме, що відки́нути 1. Звір оджбурнув його [собаку] геть на кригу (Трубл., І, 1955, 176); Віджбурнути гранату.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 583.