Про УКРЛІТ.ORG

віджалувати

ВІДЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., діал. 1. Не пошкодувати дати що-небудь; віддати, подарувати. Є в нас трохи медку, то оджалуємо їй медку (Вовчок, VI, 1956, 326); — От якби так кожному членові трибуналу по вуликові чистого меду-патоки… Я би вже віджалував для спільного добра (Фр., IV, 1950, 126).

2. без додатка. Перестати шкодувати. Так мені скучно самому, не можу оджалувати, що тебе не намовив поїхати (Коцюб., III, 1956, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 583.

Віджалувати, лую, єш, гл. Не пожалѣть дать. Родителів має (черниця) заможних, то нехай родитель оджалують їй дещо на прожиття, бо вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати. МВ. ІІ. 164. Віджалуйте гроші на таке діло.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 212.

вгору