ВІДЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто робить відра. — Відерниками хочуть нас поробити, — похмуро вимовив Інтелігент (Мик., II, 1957, 474).

2. Горщик, чавун, який має місткість відра. Купила собі горщик-відерник (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 582.

Відерник, ка, м.

1) Дѣлающій ведра.

2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 212.