ВІДДЯ́КА, и, ж. 1. Винагорода за зроблену послугу і т. ін. За такий труд не треба віддяки (Рибак, Зброя.., 1943, 89).

2. рідко. Те саме, що відпла́та.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 582.

Віддяка, ки, ж. Благодарность; отплата; возмездіе. Ум. Віддячка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 212.