ВІДДУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до віддуши́ти й віддуши́тися 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 582.