ВІДДИРА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДДЕ́РТИСЯ і ВІДІДРА́ТИСЯ, віддере́ться, док. 1. Відокремлюватися від чого-небудь унаслідок ривка, потягнення. Кишеня віддерлась. * Образно. Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 440).
2. тільки недок. Пас. до віддира́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 579.