ВІДДАЛЕКИ́, присл. Те саме, що віддалі́к. Ще оддалеки чуть було їх веселий сміх, жарти (Н.-Лев., І, 1956, 80); Валерик зупинився, непомічений, віддалеки, не зважуючись одразу підійти до Івана Тимофійовича (Гончар, Таврія.., І957, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 576.

Віддалеки нар. Издали. Іще оддалеки зачув Петро глухий галас мов на ярмарку. К. ЧР. 257.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 210.