ВІДГІ́ННИЙ, а, о. 1. Пов’язаний із відгоном худоби (овець і т. ін.). Тваринництво тут [у Центральному Казахстані] переважно відгінного типу (Ек. геогр. СРСР, 1957, 354); На відгінних пасовищах пасеться 9000 овець (Колг. Укр., 11, 1957, 41).

2. Признач. для відгону (в 2 знач.). Відгінний апарат.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 570.