ВІДГУЛЯ́ТИ див. відгу́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 574.

Відгуляти, лю, лиш, гл. Отклонить. А батько оце умисне кажуть, щоб мене від роботи відгулити. Федьк.

Відгуляти, ля́ю, єш, гл. Отпраздновать, отпировать. Зараз одгуляли весілля. Рудч. Св. І. 129.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 210.