ВІДГРИМІ́ЛИЙ, а, е. Який відгримів. У очах крізь одгримілий бою жах сіяють сльози (Сос., II, 1958, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 572.