ВІДГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати. Одна комашка другій головоньку одгризає… (Вишня, І, 1956, 146); Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли (Гл., Вибр., 1957, 142); [Той, що греблі рве:] Найкраще для Русалки сидіти край рибалки, глядіти неборака від сома та від рака, щоб не відгризли чуба (Л. Укр., III, 1952, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 572.