ВІ́ДГОМОНОК, нку, ч. Зменш. до ві́дгомін. Сад, ще повний гомону, луною повторює в найдальших кутках відгомонки проминулого співу (Дн. Чайка, Тв., 1960, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 571.