ВІ́ДГАЛ: Без ві́дгалу — не припиняючись, безперестанку, безперервно. Без відгалу сіяв густий та дрібний дощ (Вас., І, 1959, 100); Чотири чоловіки без відгалу довбали землю (Досв., Вибр., 1959, 321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 569.

Відгал, лу и відгаль, лю, м. Остановка, отдыхъ, перерывъ. Петро без відгалу робить. Борз. у. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. МВ. І. 47. На відгалі. На досугѣ, во время отдыха. У вільну годину, на одгалі, як пани роз’їхались у гості, пішов мерщій до панотця. Ком. І. 20. На овес нема й відгалу. На овесъ постоянный спросъ. Борз. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 208.