ВІДВІЧА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн., заст. Відповідальний. — Я почуваю себе одвічальним, одвічальним, розумієте! Одвічальним за спокій і порядок у моїм повіті (Фр., III, 1950, 236); — Я людина за це відвічальна, і я того від усіх вимагаю! (Вишня, І, 1956, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 565.