ВІДВІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь. На порозі став, струшуючись від снігу, ще один відвідувач (Гончар, II, 1954, 64); Це було кафе "вищого" світу.. В білих.. куртках кельнери метушилися.., запобігливо зазираючи у вічі одвідувачам (Досв., Вибр., 1959, 393); Серед широких мас відвідувачів старого українського театру М. П. Старицький як драматург мав найбільшу популярність (Минуле укр. театру, 1953, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 564.