ВІДВІДНИ́Й, а, е. Який служить для відведення чого-небудь убік. Навколо траншеї роблять відвідну канавку для стікання талої і дощової води (Колг. Укр., 8, 1956, 39); Відвідний лоток.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 564.

Відвідний, а, е. — час. Срокъ, который можетъ быть отложенъ. Вх. Зн. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 207.