ВІДВОРКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. Відповісти, бурмочучи. — Максимове слово таке, що воно не має сили в устах іншого.. — Ну, то чорт його бери! — відворкнув гнівно боярин (Фр., VI, 1951, 106); — Ет, що ти знаєш! — відворкнув Гримала (Мак., Вибр., 1954, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 567.